Допiру Пер. Риммы Батищевой

    
      "В дівочості новітній, неторканній
       вона вже існувала; стать її
       була, немов надвечір юна квітка,
       і так одвикли від звичаїв шлюбних
       у неї руки, що й самого Бога
       безкрайно лагідний напутній дотик
       її вражав, немов надмірна близькість."
                Райнер Марія Рільке

Од вітру мандрів по життю тремтіла,
В тужливім світі вижити хотіла,
Хитаючись хмизиною щодня,
Кудись я простувала навмання...

В ласкавій тиші слід свій полишала,
Хмарини болю думами кошлала,
І крила зморені спиняли мрійний літ...
Вкарбований у душу Заповіт

Лише тримав та сповнював надії,
Що врешті решт - повтілюються мрії,
Й воскресла радість струменем злетить
В правічну та закохану блакить,

Де сповнюються Віри всі недужі,
Що кидали невпинно Богу ружі,
Допіру ж , де нема й зітхання піднеслись
У преблагословенну Райську вись!

Бринить жовтневий дощ. Сховалися пернаті.
Красолею квітує темрява в кімнаті.
Сховався бісів щем і щез в імлі Прокруст...
І тремт краплин, мов поцілунок уст...

І ця осяння, млосна, сіра злива -
Навколішках тепер стоїть лякливо
І вишиває в Небо файний міст
Під невимовно щедрий благовіст!...

Отрутою любові, Богом даній,
Впиваюся у запалі жаданім!

                Перевод - Риммы Батищевой

Дрожала в жизни я от ветра странствий.
И выжить в мире бед желала страстно,
Качаясь постоянно, как тростник,
Шла наугад куда-то каждый миг.

В тиши спокойной след свой оставляла
И тучи боли мысленно терзала
Крыла усталые смиряли мой полёт…
Завет в моей душе всегда зовёт

И держит, и надежды наполняет
И, наконец, мечты осуществляет
И радость не замедлит воскресать
В извечных и любимых Небесах,

Где, слабые, сбываются все Веры,
Что слали Богу розы полной мерой,
Теперь, где нет и вздоха, поднялись
В благословенную, святую Рая Высь.

Бренчит октябрьский дождь, и птицы скрылись.
Настурцией тьма в доме осветилась.
И боль ушла, исчез во мгле Прокруст.
И капель дрожь, как поцелуи уст…

И этот серый и несносный ливень
Спустился на колени боязливо
И мост творит красивый до Небес
Под несказанно щедрый Благовест!

И снадобьем Любви, от Бога данным,
Я упиваюсь в пылкости желанной!