Небо зоріє барвінком –
Для квітня це зовсім звично.
Солов’ї прядуть павутинку,
Чашу часу собі втаємничено.
Ранкам над світом бриніти,
Зорям з орбіт зійти.
Мій яблуневий цвіте,
Вслухаюся до німоти!
Що там на скрижалях долі?
Подивіться, яка краса:
Янголятками в білій льолі
Посміхаються небеса!
Пробігають вербові котики,
Ловлять , ловлять хмільного джмеля….
Знову долі моєї сходинки….
Ледь видніються звіддаля…
Як хорал червоніють тюльпани,
Доторкнусь до нарцисів-курчат.
Хай краса ця не перестане
Світ мережити і квітчать!
Ніжні бризки білого рясту…
Розливають міцний аромат…
Не дамо цій красі пропасти!
І примножимо у стократ!!!