"Опукла спокусливість ліній пливучих
Схвильовану плоть за хвилину озвучить;
І ніч насолоди, спожита поволі,
Розчиниться в грудях крупинкою солі"
П.Мовчан
О, ніч насолоди, опукла до краю! -
Тобі Гімн Любові на ранок співаю!
Хоч ворони жовтня злетілись на віче,
І вітер осінній у шибах кигиче,
А я - вся весняна, розніжена, чула,
Бо страдницькі ночі - за обрій, в минуле,
Як хмари жовтневі, нарешті, поплили,
Дощі листопадові - смуток мій змили!
Нічого тепер вже на світі не треба
В безмежній гармонії серця та Неба.
Живу і радію усьому довкола,
Навік розірвавши караючі кола,
Щаслива у Божих долонях до скону,
Смакую до літери справжність Закону -
Птахів стрекотання у безмирі лине
В палкім безгомінні осінньої днини!
Перевод - Риммы Батищевой
Соблазнение явное линий плывущих
Возбуждённая плоть чрез минуту озвучит;
И в ночь наслажденья, добытого вольно,
В груди растворится крупинкою соли.
П.Мовчан
О, ночь наслажденья, объёмна до края! –
Тебе Гимн Любви, лишь проснусь, посвящаю!
Хоть вороны в осень слетелись на вече
И ветер октябрьский по стёклам щебечет.
А я, вся весенняя, чутко слыхала –
Ведь в ночи страдания в прошлом стонала.
Когда же октябрьские тучи уплыли,
Ноябрьские ливни печаль мою смыли.
Теперь ничего мне на свете не надо.
В гармонии сердца и Неба – отрада.
Живу и довольна я тем, что есть рядом,
Навек разорвав осужденья ограду.
Мне благо - в ладонях Творца до кончины!
Смакую до буквы Закон нерушимый.
И птиц перелётных прощальное пенье
Мне слышится в небе бескрайнем осеннем…