Микитівна, недавній Ювілей
Ще в пам’яті у нас, у всіх присутніх.
Та я сьогодні маю привілей
І звично в римах доторкнуся суті
Щоб зрозуміти, цінностей чого
Позбувся світ, оцю відчувши втрату-
Та Доля домагається свого,
Твоїм життям одержуючи сплату.
Життя пройти – не поле навпростець,
Де і для учнів бути наче мати,
Коли великій кількості сердець
Тепло своїй душі змогли віддати.
І досвід, і уміння, і любов…
Ділились всім, що мали від природи, -
У відповідь, залежно від умов…
Могли і звеселити при нагоді.
Микитівно, у цей скорботний час
І біль, і сум нам кожне серце краять…
А шаною останньою до вас -
Оце прощання... і довіку Пам'ять...