Всю ніч лило, а я тулилась щільно
до сильної, гарячої спини.
Між нас нема бразильських опер "мильних"
і від блюзнірства, Боже, борони.
У хАосі стрімкім гнилого світу -
бажання дотику спросоння рук.
Нехай назавтра в Божім Плані - біди,
зате сьогодні серця мірний стук.
Обійми душ, а тіло десь на потім.
Безпечний сон у рОзпалі війни.
Ми ще живі, ми складені із плоті,
чаровані вразливістю весни.
Та спЕршу душі, бо вони первинні,
керовані свідомим Божим сном,
такі цнотливі, світлі і невинні,
ще й янгольським захищені крилом.
Пробудження в нас Єви та Адама,
Господній шанс почати все з нуля...
всю ніч лило, а ми не чули драми,
нас колисАла матінка Земля.