Разобщены, как ты со мною,
тюльпаны – как песком пустыни,
как каменной глухой стеною,
как пропастью межзвёздной стыни.
Жар двух цветков, пыланье чувства
во мраке тихом и глубоком.
Вот так рождается искусство
в тоске о дальнем и высоком…
О том, что глубже океанов,
что выше всех земных дерзаний.
Двух райских птиц – двух птиц-тюльпанов –
карает ночь за бред мечтаний.
Но, плавя бытия оковы,
огонь пронизывает бездну,
тюльпанов двух огонь пунцовый –
цвести, светиться и исчезнуть.
Оригинал
***
Тюльпани два, мов ти зо мною,
на двох краях життя пустелі
даремне кличуть, лиш водою
йдуть світла золоті тунелі.
Червоне полум’я двох квітів
крізь сіру тінь, крізь сіру тишу.
Так родяться мистецтво й міти
із туги за далеким, вищим…
За кращим, більшим, за незнаним,
що підняло б над світу низом.
Два райські птахи – два тюльпани –
карає ніч за мрії безум.
Червоне полум’я двох квітів
просвітлює сіряву сутінь,
червоне полум’я тюльпанів –
цвісти, горіти, проминути.