По картине художницы Н.В.Тюневой "Домик в деревне"
Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова "О счастье. О земле родной"
http://stihi.ru/2023/08/20/2724
Ти про свою споруду все міркуєш,
Про дім великий та якісь там блоки,
Що виструнчились гордо і високо.
Мені ж пригадується та маленька хата
Бабусина в селі, затишна, небагата,
Та сад старий, що вимерз край дороги.
А твій садок підстриг садівник строгий.
Я ж в серці з низькою, старенькою хатиною,
Де бігав нерозумною дитиною...
Землиця рідна! Не числом краси
Мила мені, а спогадами добрими.
З дитинства знав я: щастя ти даси.
І ось тепер їй віддаю данину я
За те, що ті місця колись покинув я.
***
Суть щастя, сенс ... - не те, що є у нас,
А що в душі сховали ми чимало.
Для цього не потрібен гідний шанс -
Сільська хатинка, сонце, рідний брат,
З яким в садочку змія запускали.
Жаль, щастя в руки часто не дається -
У небі журавель, роздолля сниться,
Та не спіймати цю пташину швидко -
Був змій у хмарах, та зірвалась нитка.
А журавель чекає близь криниці.
Та спогади – не той будинок з блоків,
Що можна відтворити. Все ж сюжет
З дитячих кубиків, що будував я, босоногий,
У мріях відновити можна: сад, ранет.
Свідомість знає те, чого не бачить око.
Приємних місць улюблені картинки.
Пристрою кольоровий кубик боком гідним -
Відразу в пам'яті встає дитинства світло,
Берези біля річки, хата рідна
Та краєвид знайомої глибинки.
А повернутись… іноді вдається.
Я в насолоді щастя та покою:
І дочекався журавель біля криниці.
І той, що в небі, поряд знов зі мною.