***

Зима вже думає про осінь
Студеним поглядом очей,
Вплітаючи у сніжні коси
Казки зав’южених ночей.

Вітрами рве несамовито
Останнє листя на гіллі,
Допоки снами  оповита
Завмре метеликом на склі.

Та ще замріяно плекає,
Позбавлену земних принад,
Туманом ніжно огортає
Прозорий світу листопад.