(У лукоморья дуб зеленый)
За пагорбами і ярами,
За ріками і болотами,
В урочищі Козацький Ліс
Там дуб хтозна-колишній ріс.
Коріннями сягає пекла,
А верховіттям до небес,
Під дубом ходить тим недремний
Цілодобово кіт (чи пес).
Піде праворуч - заспіває,
Піде ліворуч - розповість,
Там лісових про мавок дбає,
Русалки бавились колись.
Там на стежинах загадкових
Таємних бачили тварин,
І там у гостях, як удома,
А вдома піч, криниця, тин.
Там є діброви дивовижні
І плещуть хвилі білосніжні,
А вранці стелиться туман;
І ясночолі білозори
По черзі вийдуть з вод прозорих,
А з ними й батько-отаман.
Там кріпаки відпочивають,
А панство гнеться до землі,
Там понад хмарами літають
На дідьках верхи ковалі.
Там відьми назбирають зілля,
А чумаки приїдуть з сіллю,
Там щедрий князь усіх частує,
А браття з сестрами панують
В своїй сторонці. Я там був,
І меду з келиха хильнув.
На узбережжі дуб той бачив,
І слухав ті казки котячі,
Одну ще й досі не забув...
Давно вже відгуло минуле
В легендах сивих давнини.
В оточенні синів і друзів
За трапезою з дичини
Бенкетував князь Володимир,
Князівну заміж віддавав -
Людмила гарну і вродливу -
Степан її уподобав.
Не поспішали предки наші,
Передавали срібні чаші
По колу з медом і вином,
Із пивом, квасом і ситром.
Гуляли гості на весіллі,
І через вінця лився мед,
І зустрічали хлібом-сіллю
Запрошених на цей бенкет.
Злились розмови всі докупи,
Неначе ріки в океан,
Аж раптом струнами бандури
Мелодію заграв Боян.
Всі мовчки слухали ту пісню,
Кобзар усіх причарував,
А наречений взяв невістку
І лагідно поцілував...