Ця вранішня цнотлива білизна
до першого непроханого сліду...
безсонний келих терпкого вина
на трохи приховав нестерпні біди.
Немає сну. Така звичайна річ.
Сидіти в кріслі і дивитись в стелю.
Спостерігати - безпросвітна ніч
не хоче полишать мою оселю.
Минуле і майбутнє - ні про що.
Є дивна ніч, яка згубила межі.
Сніжинки крізь вікно торкнулись щок,
ляклива білизна за мною стежить.
Ілюзія звичайного буття
звичайної немолодої жінки...
Є білизна незаймана й дитя,
є ніч безмежна і чотири стінки.