Мете й мете. Летять легкі сніжинки,
такі наївні,щирі і смішнІ...
Цілують руки і обличчя жінки,
пробуджують закоханість в мені.
Таке собі маленьке зимнє чудо,
укотре закохатися в тебе
і вірити - відчуження не буде,
бо в очі ллється небо голубе,
Бо ці сніжинки, мов твої цілунки,
торкнулись вуст і лоба, і щоки...
В зими свої незвичні подарунки,
свої непередбачені думки.