- Як тобі живеться, емпату?
За порогом сніжно-лапато...
А затим туманно і сіро...
Звідки ти береш свою віру?
Як ти виживаєш в цім світі?
У емпатів душі ж відкриті...
У емпатів психіка тОнка...
Де міцна, як сталь оболонка?
Біль людський у серце, у душу -
потім тебе трусить, мов грушу,
потім тиск скакає за двісті...
Нащо ті дурні тобі вісті?
Чи скінчАться колись ці уроки?
Наче не дурний... І глибокий.
Ерудит. Лояльний і тихий.
Чом збираєш в душі чуже лихо?
Доброта безмежна, мов небо?
Міг би жити тільки для себе!
- Що на це я можу сказати?
Як біда зімне тебе, брате,
безперечно, будеш радіти,
якщо я тебе зможу зцілити.