Н.Бидненко
Як прекрасно з тобою мовчати,
Тільки слухать хвилин перебіг…
А зима опуска білі шати,
Щоб ніхто нас зурочить не міг.
Як прекрасно з тобою мовчати,
Лиш плече відчувати плечем.
Навіть зорі застигли на чатах,
Зберігаючи ніжності щем.
Як прекрасно це – бути з тобою!..
Та не випала нам спільна путь.
У житті не з’єднавшись судьбою,
Дві душі у астралі пливуть.
***
Как прекрасно с тобой молчать,
Только слушать времени бег...
А зима одевает белые одежды,
Чтоб никто нас сглазить не мог.
Как прекрасно с тобой молчать,
Лишь плечё ощущать плечём.
Даже звёзны застыли на чатах,
Сохраняя нежности щем.
Как прекрасно это – быть с тобой!
Но не выпал нам общий путь.
В жизни не соединившись судьбой,
Две души в астрале плывут.