А ти не спи, журба, ятри !
Доколи в душу зовні лине
Луна дослізної пори -
Самотність більше порожнини.
Як легко горе обійти
В седлі межи горбів верблюжих.
Пустир - пристанище юрбi,
Майдан - ізнанка небайдужих.
На башті, чуєш, божий дзвін
Стихає зрадою в синкопі,
Лишає спогади взамін
Сліди сипучі, плоскостопі.