Мені болить...
Болить...
Болить...
Болить щодня,
Болить щоночі-
Мій син в неволі
Десь...
Десь...
Десь
Десь в чужині -
Мій син в полоні.
Два роки
Майже,
Майже два...
Його не чую,
І не бачу...
Не знаю що він...
Як він...
Як...
І тільки плачу...
Плачу...
Плачу...
А ще молюся,
Повсякдень,
Хоч молитов
Майже не знаю
Та
Материнськую любов
Бог
І без слова відчуває ..
Чому так сталося?
Чому?
За що?
Навіщо?...
Я не знаю
За що Господь
Моє дитя
Зі мною разом
Так карає?...
Ця ніч скінчиться,
Потім день...
І знову ніч...-
Життя сповзає...
А скільки ще
Таких ночей,
І скільки днів
На нас чекає?
Мені болить...
Болить...
Болить...
23.12.2023
P.S. Мой сын с первого дня войны взят, а потом вывезен в плен в Россию с территории Чернобыльской АЕС... Он и его сослуживцы охраняли ядерный объект... ВЕРНИТЕ МНЕ СЫНА!!! Верните домой тех, кто был взят в плен вместе с ним!
Все 670 дней я не видела его, не имела и не имею никакой связи с ним. Будьте милосердны! Пожалейте больное сердце матери...