Н.Бидненко
Відблиски
Маленький згорточок надій
Несла в долонях, як дитину…
В цю мить щасливо-швидкоплинну
Ти, вітре, холодом не вій!
Не застуди моє дитя –
Воно ж таке іще тендітне,
Та віриться: колись розквітне
Новими гранями буття.
Мій любий, руку простягни:
Удвох нам легше захистити
Оці невчасні, пізні квіти,
Цей відблиск давньої весни.
***
Миниатюрный свёрточек надежд
Несла в ладонях, как дитя...
И в то счастливо текущее мгновение
Ты, ветер, холодом не вей!
Не застуди моё дитя -
Оно такое беззащитное,
Но верится: когда-то расцветёт
Новыми гранями жизни.
Любимый мой, руку протяни:
Вдвоём нам легче защитить
Эти не временно поздние цветы,
Этот отблеск древней весны.