ЛюдОвік знав, як треба було вмерти
Спектакль продовжувався щоб...
Король, що Сонцем називався... Зперте
Повітря сунуло міазми від одвислих щок
Від половини тіла, де гангрена
Під себе підім'яла чорним тлінням.
Несло під люстри від небОжа-сюзерена.
ЗаповідАлось дихати за короля велінням
Лиш лікарям, дружині та коханкам.
Хірурги копирсались посеред поганок
КишОк старих - нарешті вигребли їх оберемок
І серце із грудної клітки недаремно...
Напевно, щоб сіяло сонцем в склепі!
Щоб реготали вічно коронованих щелепи
Парижем ширились криві, як вулички - плітки...
На ринках - фантастичніше, далебі!
6 грудня 2023 або Першого від Другого Пришестя року