Тишина за окном притаилась в преддверии ночи.
Потемнел тёплый вечер от дум в блике звёздной вуали.
Вспоминаю тебя и желанием мчусь что есть мочи
В омут нежности цепкой, где чувства мои трепетали.
Где рассветы алели, от светлости звёзд зажигаясь,
И туманы ложились на травы, согреть их пытаясь,
На цветах – бриллиантами росы, а в воздухе – счастье!
Только где же оно? И какое меня ждёт участье?
Посмотрю я в глаза смело всем своим вверенным страхам,
Нет, не буду касаться к сочившимся колотым ранам.
Я ещё окунусь в твою ласку, безбрежную нежность
И почувствую радость души и любви безмятежность.
07.10.2015
св, кн. "Вдыхая...", Переводы, ус
---------------
НАВІЯНЕ
За вікном причаїлась, стрічаючи ніченьку, тиша,
Від думок потемнів теплий вечір у зоряних блисках.
Як згадаю тебе – у бажаннях я зразу ж сильніша,
І вир ніжності – поряд, і щастя омріяне – близько.
Там зоріють утішені блідо-рожеві світанки,
І тумани молочні – на травах, щоб їх обігріти,
На квітках – діамантами роси... одні забаганки!
Тільки де воно все це? І як таку долю зустріти?
Подивлюся я в очі сміливо незміряним страхам,
Не торкатимусь більше щемливо-болючих поранень.
В твою ласку з жагою порину окриленим птахом
І відчую всю радість душі і кохання незнане.
12.01.2024
ус