Циклоны

Татьяна Маркова 3
   Н.Бидненко
Циклони
Жовта лавка у парку засипана снігом.
Перехожі під важкістю пальт.
І любов, що промчала крізь душу бліцкригом,
І слизький під ногами асфальт.
А із неба летить; все йому наче мало,
Ніби надлишок тисне снаги...
І усмішка твоя у хуртечі розтала,
Як весною розтануть сніги.
Ви несете зажуру, незвані циклони,
І сум'яття до самих основ -
В цих морозах, боюся, навік захолонуть
Жовта лавка, асфальт і любов.
***
Лавка жёлтая в парке засыпана   снегом.
Прохожие все под тяжестью пальт.
И любовь, что промчалась блицкригом,
И скользкий под ногами асфальт.
А с неба падает; всё ему ещё мало.
Вроде излишек давит сил...
И улыбка твоя во вьюге растаяла,
Как весной расстаивают снега.
Вы несёте печаль, незванные циклоны,
И сметение до самых основ -
В этих морозах, боюсь навеки замёрзнуть
Жёлтая лавка, асфальт и любовь.