порожнем
Вона попри обстріли і агресію
Приїхала до Києва по поезію.
Зайшла до книгарні:
– Які книжки гарні!
А що в вас є?
– Є все.
Ось, наприклад, Ліна Костенко, радимо.
– Вже маю. Чому ж не знаходжу Кабанова, Євси?
Продайте, я купуватиму.
– Бо пишуть ворожою.
– Перепрошую.
Вони ж не з раші,
херсонські, київські, харківські, наші.
– Звісно наші. Але така вказівка.
Ось візьміть – Інна Квасівка.
Дуже хороша.
– Так, світла, читала її. Перепрошую.
Повторюю наново:
Душа потребує зараз Євсу, Кабанова.
Розумієте?
– Всі ми любимо мріяти.
А дійсність – ось вона,
бо війна.
Чекайте, поки завезуть переклади.
Заглядайте до нас подекуди.
– Дякую. Ждати ніколи, живемо одним днем.
…Вона поверталась назад до Швеції порожнем.
Дорогою рука щось мимоволі шукала в сумці,
І душа нарешті намацала сором і сум цей.
Скам'яніле обличчя не видало жодним м'язом,
Коли у долоні затихло слово, видране з м'ясом.