Н.Бидненко
У душі наче після напалму:
Все згоріло і попіл розтав...
Чи така мені випала карма,
Чи кохання найвищих октав.
А зима - зачарована казка -
Знай, бинтує снігами сліди.
До забутої ніжності й ласки,
Доле-доленько, знов проведи!
Десь хурделиця пам'яті множить
Давні образи... Часу, постій,
Щоб збулося, що збутись не може...
Так минає життя сніговій.
***
В душе, как после напалму:
Всё сгорело и пепел растаял...
Иль такая мне выпала карма,
Иль любовь наивысших октав.
А зима - волшебная сказка -
Знай, бинтует снегами следы.
И к забытой нежности, ласки,
Судьба-судьбинушка, снова веди!
Гдето вьюга память умножит
Давние Образы... Время, постой,
Чтоб сбылось, что забыть невозможно...
Так проходит вся жизнь снеговой.