НА ТРИЗНУ
Всі янголи і демони – твої,
Усі боги й примари їхні – теж.
Любов і гнів – лише дощі в вогні,
Вітер землі – без початку і меж.
Пустка усе, порожня марнота її –
Страху фортеця поміж гойних веж
В битві із розумом на вік віків війні
Приречених народженням. Умреш!
Ось заповіт Різдва. Уяв життя – рої,
Мов зорь у прірві і як з доль мереж.
Байдужі і чужі. Бентежні – все одні,
Твої, що зіткані гріхом святих одеж.
І як востаннє в тризні ляжеш у човні
Самотній геть від плідних узбережь:
Що сіяв ти нетлінне в лона чарівні,
Аби не згинув димом з людських стеж?
Павло Гай-Нижник
19 січня 2024 р.