Я для кОгось милий Світлячок,
що палахкотИть у нічку темну
і замінить тисячу свічОк,
щоби не боялися даремно.
А для кОгось подиху ковток,
бо без мене їм вдихнуть несила.
Ще комУсь - березовий листок,
що гроза з берези в люті збила.
Я комУсь вночі, можливо, снюсь -
недосяжна і така зваблива...
За нещасних щиро помолюсь,
хай би стали все-таки щасливі.
А для себе? Хто для себе я?
Та, що здатна інших обігріти?
Квіточка, що вітер злий зім'яв
і вона не зна', як далі жити?
Що собі я доброго роблю?
Чим сердечко страдне звеселяю?
Хижий світ із Каїнів люблю...
Авеля ніяк не відшукаю...