Н.Бидненко
Ой у житі, там волошок ніжні квіти -
Відблиск неба в золотому полотні.
Ніби очі ясно-сині в давнім літі
Із любов'ю посміхаються мені.
Ой, волошки, нащо спомини збудили:
Терпне серце, шепочу його ім'я...
В дальній далі десь живе колишній милий,
Жартувала доля-доленька моя.
Жартувала, ще й коханням приманила,
Обіцяла, та не ту вказала путь...
Любі очі, розлюбити вас несила...
А волошки - квіти пам'яті - цвітуть.
***
Ой, во ржи, там васильков нежные цветы -
Как отблеск неба на золотом полотне.
Вроде глаза ясно-синие в прошлом лете
С любовью усмехаются мне.
Ой, васильки, зачем память разбудили:
Терпнет сердце, шепчу его имя...
В дальней дали живёт бывший милый,
Шутила судьба-судьбинушка моя.
Шутила, ещё любовью приманила,
Обещала, да не тот мне указала путь...
Глаза любимые, разлюбить вас я не в силах...
А васильки- цветы моей памяти - цветут.