Вони Боролися За Батьківщину
Федір Терентійович Шокало навідник 45-мм гармати артилерійської батареї 1230-го стрілецького полку (370-а Бранденбурзька Червонопрапорна ордена Кутузова стрілецька дивізія, 61-й стрілецький корпус, 69-а армія, 1-й Білоруський фронт), рядовий.
Народився в селі Мгарь нині Лубенського району Полтавської області в родині селянина. Українець. Закінчив 4 класи. Працював у колгоспі, потім робітником на дослідній станції лікарських рослин. З 1936 по 1938 рік проходив дійсну строкову службу в Червоній Армії. Повторно призваний 23 жовтня 1943 року. У діючій армії з грудня 1943 року. Воював на 2-му Прибалтійському і 1-му Білоруському фронтах у складі артилерійської батареї 1230-го стрілецького полку на посадах навідника і командира гармати. У боях за розширення Пулавського плацдарму в районі населеного пункту Войшин (нині Пулавський повіт Люблінського воєводства, Польща) 15 серпня 1944 року навідник Ф. т. Шокало придушив вогнем гармати 3 кулемети противника, чим сприяв успішному просуванню стрілецьких підрозділів. Наказом командира 91-го стрілецького корпусу від 5 вересня 1944 року рядовий Шокало Федір Терентійович нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. В ході Вісло-Одерської операції 14 січня 1945 року 370-та стрілецька дивізія прорвала оборону противника і перейшла в наступ в західному напрямку. Частини дивізії в ході наступу форсували річки Радомка, Пилиця, Варта і 31 січня вийшли на колишній німецько-польський кордон в районі населеного пункту Сильно. У ніч з 4 на 5 лютого передові загони дивізії форсували Одер і захопили плацдарм. 6 лютого поблизу північної околиці міста Лебус (нині земля Бранденбург, Німеччина) при відбитті контратак противника, який намагається збосити війська з плацдарму, Ф.т. Шокало з розрахунком знищив 2 кулемети і більше 10 гітлерівців, придушив вогонь протитанкової гармати.
Наказом командувача 69-ю армією від 10 березня 1945 року рядовий Шокало Федір Терентійович нагороджений орденом Слави 2-го ступеня. У наступних боях за залізничну станцію міста Лебус гарматний розрахунок ф.т. Шокало підтримував бойові дії стрілецьких підрозділів по утриманню захопленого об'єкта. 13 лютого артилеристи відбили три контратаки противника, при цьому вогнем прямою наводкою знищивши протитанкову гармату, 4 кулемети і до 25 солдатів противника. Наказом командира 91-го стрілецького корпусу рядовий Ф.т. Шокало нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. В ході Берлінської операції частини 370-ї Стрілецької Дивізії проривали оборону противника в районі населеного пункту Вюсте-Кунерсдорф. У бою 17 квітня єфрейтор Ф.т. Шокало знищив кулемет і двох солдатів противника, озброєних фаустпатронами, чим сприяв успішному просуванню наших підрозділів. Наказом командира полку нагороджений медаллю «За відвагу".
Надалі дивізія була передислокована в район Фюрстенвальде і взяла участь у розгромі оточеного угруповання противника на південний схід від Берліна. 27 квітня в районі населеного пункту Зельхов розрахунок ф.т. Шокало знищив зенітну установку, 2 кулемети, віз з боєприпасами і більше 10 солдатів противника. При цьому Ф.т. Шокало був поранений, але не покинув поля бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни Шокало Федір Терентійович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня. У серпні 1945 року старшина Ф.т. Шокало був демобілізований. Повернувся в рідне село. Працював у колгоспі. Помер 21 листопада 2003 року. Похований у місті Лубни Полтавської області (Україна). Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-й (11 березня 1985) і 2-го ступеня (15 березня 1945), Слави 1-й (15 травня 1946), 2-й (10 березня 1945) і 3-й (5 вересня 1944) ступеня, медалями, в тому числі «за відвагу» (27 квітня 1945).