Думки у голос, або монолог -
Це туга, безпорадність та зневіра...
Та все ж таки розгніваний Сварог
Розбурхав в лігві вогняного звіра -
Кипляча лють, розплавлений метал
Ізпалить чорне військо в сірий попіл.
І захлинеться той скажений шквал,
Розпорошиться вітром...
А вже потім
У полум'ї народиться тепло,
Яке зігріє землю ледь не вбиту.
І дощ піде.
Побачу у вікно,
Як проростає в чистім полі жито
З насіння миру, щастя й перемог.
Заколоситься вже щаслива доля.
І викує усміхнений Сварог
Серпи...
Й мечі,
Щоб захищати волю.