Голубая кофта. Синие глаза.
Никакой я правды милой не сказал.
Милая спросила: "Крутит ли метель?
Затопить бы печку, постелить постель".
Я ответил милой: "Нынче с высоты
Кто-то осыпает белые цветы.
Затопи ты печку, постели постель,
У меня на сердце без тебя метель".
_________________________________
Кофточка блакитна. Очі-небеса.
Я ж коханій правди так і не сказав.
Мила запитала: «Сніжно увсебіч?
Постелити б ліжко, розпалити піч».
Відповів я милій: «Зараз угорі
Хтось фарбує землю в білі кольори.
Розпали ти грубку, ліжко розстели.
Бо без тебе серце замели сніги».