А я забула, що бувають вЕсни,
із пролісками у старих лісах...
знайомий світ дитинства скоро щезне,
в очах царює страх.
Щодня чиїсь кохані діти гинуть,
сивіють в чорнім вдови молоді...
Земля в уламках від ракет, у мінах,
метал ускрізь рудий.
А скільки мертвих тіл, святої крОві,
взивають до байдужливих живих...
Колись цей світ творився на Любові,
а нині повен лих.
Все так і є та відчайдушна віра
(немає атеїстів на війні)
нам допоможе подолати звіра
у праведній борні.