Дитинство снилось. Звідти всі жалі,
які давно пора пропрацювати...
Непрощені пішли удвох з Землі
байдужий батько і жорстока мати.
А я і досі вчуся їх прощать
і прОщення усе іще в процесі.
Отримую від всесвіту ляща,
немов слабак П'єро в відомій п'єсі.
Без прОщення в собі не віднайти
енергії на позитив і силу.
Як можуть відкриватися світи,
якщо я найрідніших не простила?!
Світи Любові, що дарує Бог,
лише тому, хто викинув обрАзи,
то свідчення духовних перемог,
які не відбуваються відразу.
Я вірю, що таки здобуду їх,
і примирюся зі всіма згадкАми...
За мантру вІзьму, що великий гріх
судити дітям вчинки тата й мами.