Николай Зеров 1890-1937 Водник

Алёна Агатова
Был август, ночь; разбитый фаэтон
Уныло погружался в сырость яра;
Цвели над  обрием огни Стожаров,
И слева поднимался Орион.

Вот журавля скрипучий долгий тон,
И  жёлоб напоил почтовых пару;
Туман нахлынул и заполнил мшару,
И свежестью  прогнал мой первый сон.

И я, малец, из будки озираю
Ночное небо без конца и края
И в золотых созвездиях тону.

И снова сон в своих мохнатых лапах
Качает дол, седую глубину
И поля росяной холодный запах.

ВОДНИК.
(Спогад)
Був  серпень,  ніч;  розбитий  Фаетон
Жалібно  поринав  у  вогкість  яру;
Цвіли  над  обрієм  огні  Стожару,
І  лівим  боком  сходив  Оріон.

Ось  журавля  скрипучий  довгий  тон,
І  жолоб  напува  поштову  пару;
Устав  туман  і  виповнив  мочару,
І  холодком  прогнав  мій  перший  сон.

І  я,  малий,  з-під  будки  оглядаю
Небесну  мапу,  зоряну,  безкраю,
І  в  золотих  розсипинах  тону.

І  знов  дрімота  у  пухнатих  лапах
Колише  діл,  і  сиву  глибину,
І  поля  росяний  холодний  запах.

30.08.1931