Был август, ночь; разбитый фаэтон
Уныло погружался в сырость яра;
Цвели над обрием огни Стожаров,
И слева поднимался Орион.
Вот журавля скрипучий долгий тон,
И жёлоб напоил почтовых пару;
Туман нахлынул и заполнил мшару,
И свежестью прогнал мой первый сон.
И я, малец, из будки озираю
Ночное небо без конца и края
И в золотых созвездиях тону.
И снова сон в своих мохнатых лапах
Качает дол, седую глубину
И поля росяной холодный запах.
ВОДНИК.
(Спогад)
Був серпень, ніч; розбитий Фаетон
Жалібно поринав у вогкість яру;
Цвіли над обрієм огні Стожару,
І лівим боком сходив Оріон.
Ось журавля скрипучий довгий тон,
І жолоб напува поштову пару;
Устав туман і виповнив мочару,
І холодком прогнав мій перший сон.
І я, малий, з-під будки оглядаю
Небесну мапу, зоряну, безкраю,
І в золотих розсипинах тону.
І знов дрімота у пухнатих лапах
Колише діл, і сиву глибину,
І поля росяний холодний запах.
30.08.1931