Дно

Татьяна Маркова 3
   Н.Бидненко
Заховаю спомини
аж на саме дно.
Хай зникають з пам’яті,
як старе кіно.
Розгорну і витопчу
той колишній жар
Та й розвію попелом
в небо аж до хмар.
Попелинка спуститься
на твоє плече,
Тільки вже схолонула
і не припече,
І не вжалить боляче –
це болить мені…
Плачуть, плачуть спомини
у душі на дні.
***
Я запрячу память
На самое дно.
Пусть уходит память,
Как старое кино.
Разверну и вытопчу
Тот прошедший жар
И развею пеплом
В небо, как пожар.
Пепелинка спустится
На твоё плечо,
Только уж остыла
И не запечёт,
Не ужалит больно -
Это больно мне...
Плачет, плачет память
В душе моей на дне.