Я б в Янголів не вірила, проте
у Бога з гумором усе чудово.
І Він дитя дарує золоте,
котрЕ самЕ є віщим Божим Словом.
Творець завжди у пошуках Себе,
своєї величавої Подоби.
Тепер у тренді жовто-голубе,
жертовної, укрАїнської проби.
Несуть свої хрести святі щодня
ті, хто зумів пиху перебороти...
У сивину огорнута рідня,
а чорна одіж - вічний знак скорботи.
Утішних слів від Янголів не чуть,
і діти золоті мовчать в пошані.
Їм сльози вдів, як вогнища печуть -
невже такі жахИ у Божім плані?!
Страшна даремність жертвених ягнят...
Дичає люд від крові і насилля...
У світлі душі проникає яд,
попри безмірні Янгольські зусилля.
Ми ще живі... Як дивно, ми живі!
Один за одним в вічність йдуть Герої...
неначе вишні губляться в траві,
зникає світ вчорашній, люди, зброя.
Божественна Комедія сумна,
Господній гумор нам не зрозуміти...
війна сердець і душ, страшна війна
в ній гинуть Янголи... в ній гинуть діти.