Лебедой зарастает дорога,
что сквозь зарево дней
нас вела к далёкому Богу.
Только след твой зацвёл на ней,
Матерь скорбная, слёзы льёшь в небе,
и под озорью грозных годов,
словно память твоя, голубеет
плахта синих лесов.
Синий пояс твой речкою вьётся...
Затаивши последний огонь,
так тихонечко бьётся
в теплоте твоих нежных ладоней
под дождём из твоих волос
сердце бедной Земли.
И бушуют над ним колосья,
и курлычут над ним журавли.
19. IY. 35
Бур'яном заростає дорога,
що крізь заграву днів
нас вела до далекого Бога.
Але вересом слід твій зацвів,
скорбна мати, що плачеш у небі,
і під обрієм грізних років
голубіє, мов спогад про тебе,
синя плахта лісів.
Синій пояс твій річкою в'ється...
Затаївши останній вогонь,
так тихесенько б'ється
в ніжнім теплі твоїх долонь
під дощами твого волосся
бідне серце землі.
І росте з нього буйне колосся,
і курличуть над ним журавлі.
19. IY. 35
Портрет 1949-х годов. Рисунок Глеба Радченко