Оригінал:
Johannes R. Becher
Wo Deutschland lag...
Wie viele sind's, die deutsche Namen tragen
Und sprechen deutsch... Doch wird man einstmals fragen:
Wo Deutschland war in all der schweren Zeit?
Wo Deutschland lag in jenen dunklen Tagen?
Wo hat am reinsten Deutschlands Herz geschlagen
F;r Deutschlands wahre Machtvollkommenheit?
Wo Deutsche sich zu Raub und Mord bekannten
Und sich zu F;hrern deutschen Reichs ernannten,
Lag Deutschland dort? War Deutschland dort gelegen,
Wo Deutsche Deutschland unterworfen haben
Und zogen aus, um Deutschland zu begraben,
Und Deutschland starb und darbte ihretwegen?
Und waren Deutschland sie, die unternahmen
Ein blutiges Gesch;ft in Deutschlands Namen
Und hielten es f;r deutsche Ehrenpflicht,
Da; sie mit Galgen fremdes Land bebauten?
Dort lag nicht Deutschland, wird die Antwort lauten.
Die Antwort hei;t: Sie waren Deutschland nicht!
Dort aber, in den Bunkern, in den Gr;ben,
Dort, wo die Toten lagen, dicht daneben,
Und in der Toten fluchgeladenem Blick:
Dort, sterbensnah, lag Deutschlands neues Leben.
Dort, dort lag Deutschland, um sich zu erheben.
Und dort lag Deutschlands k;nftiges Geschick!
Und dort lag Deutschland: hinter jener Mauer,
Wo der Gefangene, die Todesschauer
Verachtend, schritt zum Richtblock, stolz wie nie!
Und dort lag Deutschland: in der M;tter Trauer,
In ihnen lag ein Deutschland ewiger Dauer.
Die Antwort lautet: Deutschland waren sie!
Wo Deutschland lag? In unseren Herzenstiefen,
Dort lag es, wenn wir wachten, wenn wir schliefen,
So lag es wartend in der Dunkelheit.
Und dort lag Deutschland: in den Feldpostbriefen,
In wehen Schreien, die nach Frieden riefen
Dort, dort lag Deutschland all die schwere Zeit.
Ein heimlich Reich, so lag es wie vergangen,
So lag es wie im Traum und lag gefangen.
Doch einmal, wu;ten wir, wird es geschehn,
Da wird des Volkes Wille es erwecken,
Und alle werden dann das Reich entdecken,
Das Deutschland hei;t. Deutschland wird auferstehn!
Es riefen uns die Stimmen unserer Ahnen,
Die Zukunft schien uns daran zu gemahnen:
„Ihr seid berufen! Deutsches Reich seid ihr!“
Es war das Reich, das wir in uns bewahrten.
Wie wir uns fest um unser Deutschland scharten,
Und Deutschland waren - Deutschland wurden: wir!
Мій український переклад:
Йоханнес Роберт Бехер.
Де була Німеччина…
Чимало їх.. Їх імена німецькі
Й німецька мова. Якось доведеться
Відповідати на питання їм:
«То де ж була Німеччина в час скрути?
Серця німецькі де обрали бути,
Що домом справжнім визнали своїм?
Як німці вбивства й грабежі вчиняли,
Себе панами краю призначали,
Чи там була? Чи серед німців тих,
Кому вона, знедолена, вклонялась,
Вони ж на похорон її збирались,
Пізнала голод, смерть – заради них?
Чи тих Німеччиною слід вважати,
Хто кров чужу був ладен проливати
В її ім’я, не полишав пітьми,
Хто шибениці ставив по країнах?» –
«Не там – це буде відповідь, і вірна. -
Були Німеччиною – не вони!
Та у в’язниці повній, у могилі,
У ямах, де мерці лежали щільно,
Де в їх очах був гнів, не забуття -
Це там нове життя прийшло до неї,
Там здобула, щоб підвестись, натхнення,
Її там готувалось майбуття!
І за тюремними була стінами,
Там, де страх смерті в’язні зневажали,
На страту горді, як ніколи, йшли!
А ще була – у материнськім горі,
Триває вічно в матерях, в їх долі.
Так, це була Німеччина – вони!
То де вона була? В серцях укрита,
Як працювали ми чи йшли спочити,
Вона чекала в темряві на нас.
То де ж вона була? В листах солдатів,
У криках при народженні дитяти -
Ось де була Німеччина в цей час!
Таємний краю наш! Хоч ти ховався,
Проте до нас у мріях ти з’являвся.
Ми знали, бути - переміні цій:
Колись народу воля сон покине
І щасливіший край усіх зустріне –
Німеччина. Колись – воскреснуть їй!
І заклик наших предків нині чути,
І світло з майбуття не дасть забути:
“Господарі в німецькім краю – ви!“
Це край, який в собі ми зберігали,
Для нас зібратись в нім пора настала,
Німеччина була і стала – ми!“
Переклад 07.02.2024.