Н. Бидненко
Сон у дощову ніч
Таким наснився ти цієї ночі,
Яким не був і бути не хотів.
Здавалося, що ніжність аж хлюпоче,
Та тільки дощ у вікна шепотів:
– Не вір, не вір! Тобі це просто сниться,
Його любов давно вже не твоя…
Він, знаєш, люба, – перелітна птиця,
Не згадує тепер твоє ім’я.»
О дощику, мій друже полуночний1 ,
Ти так старався, душу рятував…
Та знову сняться ті зелені очі
І та любов, яку не дарував.
***
Таким приснился ты мне этой ночью,
Каким ты не был, да и не хотел.
Казалось мне, что нежность среди ночи,
Да только дождь по окнам мне шипел:
-"Не верь, не верь! Тебе всё это снится,
Его любовь, давно уж не твоя...
Он, знаешь, дорогая, - перелётная птица,
Не вспоминает каждый день тебя."
Ой, дождик, друг мой полуночный!
Ты так старался, душу мне спасал...
Но снова снятся те глаза зелёные
И ту любовь, какую не давал.