Ще один день у великому місті,
втрачений час на людську суєту.
В сірості хочеться смужок барвистих,
плюс за вікном, а метілі метуть.
Сніг посірів і на вигляд мурзатий,
наче бездомне мале кошеня.
А у селі невеликім є хата
в кОтрій на мЕне чекають щодня.
Ще одна ніч, але місту не спиться.
Разом із містом я втратила сон.
А у селі біля хати криниця,
й білі берези, й замерзлий вазон,
нові ворота... димок з димоходу -
хтось зберігає домівки тепло...
щоб, як приїду в холодну погоду,
тепло в хатині для мЕне було.
Звикнуть до міста мені не прийдЕться,
я ненадовго сюди прибула.
Бо залишила палке своє серце
тОму, з ким доля грайлива звела.