Пливкими фарбами зими
По білому наносить чорним мука
Мазки примарними крильми
Там, де не має кольору розлука.
Поміж бажанням забуття
У пам'яті час розчерком невпинним,
Розфарбував межу життя,
Поєднуючи грішне все з невинним.
Його слідами, ми чужі
Насіння ненаситної гордині
На дні тремтливої душі
У темряві збирали по зернині…