Синеет небо, точно став.
Хожу заулками глухими,
Наверно, юный Гёте ими,
Когда влюбленным был, блуждал.
Кто растворил вверху окно?
Чей взгляд меня там караулит?
Я здесь под аркою смакую
Златое сладкое вино./
Из яблок золотых вино.
О, Фауста, должно, водил
В глушь эту хитрый Мефистофель,
И на стене оставил профиль,
И пиво с ящиков цедил.
Вхожу в собор, там холод, мгла,
Из темноты средневековья
Мадонны светятся любовью.
На синем витраже стекла
Христос, всегда в одних годах,
Прозрачный, пламенем прошитый.
Вот тут молилась Маргарита
И горько каялась в грехах.
Потоки звуков льёт орган.
Седая вечность оживает.
На волнах сердце выплывает
В вечерний франкфуртский туман.
Став, ставок, ставочек, южн. новорос. зап. малорос. пруд, запруда. Словарь Даля.
ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ
Синіє небо, наче став.
Ходжу завулками тісними,
Що, певне, юний Гете ними
Колись закоханий блукав.
Хто розчинив вгорі вікно?
Чий погляд там мене чатує?
Я тут під аркою смакую
Солодке яблучне вино.
О, певне, Фавста теж водив
В ці нетрі хитрий Мефістофель,
На цій стіні лишив свій профіль
І пиво з цих шухляд цідив.
Входжу в собор, де вічна мла,
І з мороку середньовіччя
Всміхаються мадонн обличчя.
На синім візерунку шкла
Христос, незмінний у роках,
Прозорий, пломенем прошитий.
Отут молилась Маргарита
І гірко каялась в гріхах.
Потужну повінь ллє орган.
Стара легенда оживає.
На хвилях серце випливає
В вечірній франкфуртський туман.