Н. Бидненко
Як так сталось?!
Я наліплю вареників з капустою.
Поплачу трішки… Як воно так сталось,
Що ложе те – воно було Прокрустове
І я, на жаль, в стандарти не вписалась.
Тепер лечу відірваною часткою
Того життя, що в думці малювала:
Без лестощів і заздрості, без хвастощів
Хотілось жити. Та цього замало.
Я в пам’яті твоїй лишилась пусткою.
Щось виправляти – ні надій, ні сили…
Одне тепер – «вареники з капустою»,
І на сльозах я тісто замісила.
***
Как так случилось?
Я налеплю вареников с капустой.
Поплачу малость… Как это так случилось,
Что ложе то – оно было Прокрустово
И я, к сожалению, в стандарты не вписалась.
Теперь лечу оторванной долей
Той жизни, которую я в мыслях рисовала:
Без лести и зависти, без хвастовства
Хотелось жить. Но этого мало.
Я в памяти твоей осталась пустотой.
Что-то исправлять – ни надежд, ни силы…
Одно теперь – «вареники с капустой»,
И на слезах я тесто замесила.