К ногам твоим лечу как бы с горы,
Познавши вдруг роскошество полёта.
Так пахнут мятою дворы
И до осенних перелётов
Одна осталась только ночь.
Не плачь! Давай скорей зажжём огни
Над тёмною и тихою рекою.
Ведь август мчится на лихом/ седом коне,
И, верно, уж не видеть больше мне
Твоих очей, сверкающих слезою.
Меж нами встанут навсегда
Дожди холодные и равнодушно люди
Затопчут всё и нас забудут,
И не вернёмся мы сюда,
Где пахнут мятою дворы,
Где ночь любви всегда пребудет.
М.М.
До ніг твоїх я падаю згори,
Зазнавши вперше розкошій польоту.
Так пахнуть м'ятою двори,
І до осінніх перельотів
Одна залишена нам ніч.
Не плач! Давай запалимо вогні
Над темною і тихою рікою.
Бо серпень мчить на білому коні,
І вже, мабуть, не бачити мені
Твоїх очей, оживлених сльозою.
Між нами стануть назавжди
Дощі холодні і байдужі люди
Затопчуть все і нас забудуть,
І ми не звернемось сюди,
Де пахнуть м'ятою двори,
Де ніч кохання вічно буде.