То була тиха ніч чарівниця.
То тишайшая ночь-чаровница,
Покрывала простор темнооко,
Простиралась она над селом.
Просыпалась на небе зарница,
Словно в заводи тихой, глубокой
Лебедь всплескивал белым крылом.
И за каждым тем Искристым сплавом,
Сердце рвалось, и жарко горело,
Замирало в тяжёлой борьбе.
Утомилась я спором кровавым,
И тогда затянуть я хотела
Лебединую песню себе.
*
То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом.
І за кожним тим сплеском яскравим
Серце кидалось, розпачем билось,
Замирало в тяжкій боротьбі.
Я змаганням втомилась кривавим,
І мені заспівати хотілось
Лебединую пісню собі.
1893г.