Я все Йому про біль та муку,
Про те, що тоне пароплав...
І Слово Боже Він поклав
В простягнуту назустріч руку...
"Печалитись, дитя, не треба -
Життя, хоч грішне, - все ж життя!
Додай від серця каяття,
Частіш вдивляйсь в Природу, в Небо!
Ніхто у шию не жене вже -
Трава зелена! Двір - блищить! -
Хапай оцю щасливу мить -
І переміниться твій жереб!"
І посмішка геть романтична:
"То ж ти - не в'язень власних мрій,
А знов - під віялом надій,
Бо в Слові - вся наука вічна!
Ще й, може, честь чека в майбутнім -
Назвешся мною - "незабутня"?
на фото - зацвіла моя гречка в лоджії. , 29 лютого 2024 р.