Весна вагітніє брунькАми,
а крокуси любують зір.
Усе, що стало поміж нами,
за межами світів і вір...
за межами народжень болю,
смертей і відчаїв, і зрад...
гірких розлучень і сваволі,
що мітять в душ прекрасний сад.
Все те за межами... все зовні.
Любов'ю повняться серця.
Слова, мов кАмені коштовні,
із вуст злітають без кінця.
Весна. Клин журавлів вертає,
вітає зЕмлі дорогі...
А ми, прості вигнАнці з Раю,
Любов'ю схожі на богів.
Хай всюди нЕмир і розруха,
хай воєн нескінченний рій...
у нас достатньо сили Духу,
щоб всесвіт збудувати свій.