Я наче в напівсні немов -
Без попереджень, без умов
Мені метеликом Любов
Із Неба прилетіла...
І ллється вишній дзвін здаля..
І клином сходиться земля...
І серце жаром спопеля,
Бо так того хотіла!
Думки, мов ластівки, снують -
В усьому бачу Божу суть -
І переписую красу
У вірші легкокрилі...
Біжать в рядочках сторінки....
Минає хутко час стрімкий...
Танцюють весняні струмки -
Такі співучо-милі !
Любов! Ти - вища всіх потреб!
Ніщо тебе вже не зітре...
А мій старіючий портрет -
На відстань неозору -
Десь за хрести церковних бань...
Я ж - не помру...У синю рань
Лиш відійду за гостру грань
Земного кругозору.
Отож - співаю в напівсні,
Хоч світ довкола знавеснів,
Але до істин прописних -
Давно душа готова!
І Віра - міцно пророста -
Така казкова і проста...
І поцілунків ждуть уста -
І ніжних, і раптових...
В моїх казках живуть віднині -
Орел, Форель та Буйвол синій!
Перевод - Риммы Батищевой
Мечтаю, будто в полусне
(условий и сигнала нет),
Что бабочкой Любовь ко мне
Из Выси прилетела…
Льёт вышний звон из хрусталя…
И клином сходится земля…
Огни мой дух испепелят –
Я так того хотела!
И мысли-ласточки снуют –
Я вижу в этом Божью суть –
Переношу сию красу
В стих легкокрылый…
Бегут в страницах вязи строк…
И время пробегает впрок…
Танцует вешний ручеёк,
Такой певучий, милый!
Любовь, ты выше всех забот»
Нет силы, что тебя сотрёт…
А мой портрет в неюный год –
В тот дальний край Авроры…
На те кресты церковных бань…
Я ж не умру… В благую рань
За острую проникну грань
Земного кругозора.
И вот пою я в полусне,
Хоть спятил мир, не поумнел,
Дойти до истин не сумел,
Давно душа готова!
Стремится вера прорастать –
Так необъятна и проста…
И поцелуев ждут уста –
И ласковых, и новых…
В моих сказаньях есть отныне
Орёл, Форель и Буйвол синий!