Людина гідна свого життя -
Яку збудує, така і буде.
Повинні вкласти у почуття
Любов до себе, бо ми є люди.
Та все ж з'їдає війни іржа,
Яка дорогу любові точить.
Її принесла до нас пітьма
В долонях зла і жадоби ночі.
Душа сприймає воєний стан
Жахіттям дня та життя насиллям.
У наших селах і у містах
Серця гарячі та душ зусилля
Ідуть на танки, і голіруч,
Думками світла їх зупиняють -
То віра в Бога, її то ключ.
Зірками волі нам небо сяє.
Хай згине, навіть думок тих лють,
Яка на вбивство людей посилає.
А дух відваги й любові суть -
На Перемогу благословляє!