Не йде нікуди час, а залишає нас -
На мить, на день, на рік старішими,
Неначе в лузу невідпорний влучний пас,
Поки безумний світ залишимо...
Та, як традиція, свіженька досі я -
Живу отак - насилу віриться! -
Іду спокійно з Господом, все - навмання...
А Небо - березнево міниться!
Так виграє у ніжних капелюшках хмар,
Рожевістю вгорі запліднене!
Немає бід лихих, немає слізних кар -
Усе на Божу волю віддане...
Ось ви! Кіліманджаро, Фудзі та Монблан! -
Понад величними вершинами
Пливу без зазіхань, тремтіння та оман -
Дивуюсь митями та днинами!
Забулось про життя без сміху та троянд ,
Про смутки перешкод, горби з парканами...
Тепер - казкове... І чудуюся - то я?
І насолоджуюсь піснями та канканами!
Було - та й загуло! Я давнє - нині не знецінюю -
Погані спомини - на свіжі відчуття замінюю!