Н.Бидненко
Сила ніжності
Скільки років долю просила:
Наша зустріч – ну, де ж вона?
Зимним вітром мене носило
І ховалася десь весна.
Снились руки його, єдині,
Снилась ніжність, п’янка на смак…
Тільки сніг на гіркій калині
Все лежав, не танув ніяк.
Та у світі зима не вічна –
Перші проліски вже цвітуть
І любові незгасна свічка
Освітила нам спільну путь.
О любове моя красива,
Світлом березня зачаруй…
Покохала за ніжність сили –
Силу ніжності подаруй!
***
Сколько лет я судьбу просила:
Наша встреча,- ну где она?
Зимним ветром меня сносило
И запряталась где-то весна.
Снились руки его, родные,
Снилась нежность, пьянящий вкус...
Только снег на прогорклой калине
Всё лежал и не таял вокруг.
Но на свете зима не вечна -
Первоцветы уже уветут
И любви негасимая свечка
Осветила совместный путь.
Ах, любовь моя, ты красивая,
Светом мартовским озари...
Полюбила за нежность силы -
Силу нежности подари!