Перевод с украинского стихов Лины Костенко,
которой 19 марта исполняется 94 года
Бывает, что женщина с осенью схожа,
То очень приветна, то вдруг непогожа,
То слёзы прольются, то солнышком светит,
То в зиму стремится, то в тёплое лето.
И точно, как осень, плодами богата
На нежность, добро, материнство и святость.
Как тихий сентябрь, согревает душою,
и с нею не страшно морозной зимою
Бывает она и тревожной, как осень,
То ветром повеет, то ласки попросит.
То боль причиняет, то раны исцелит,
Листочком с любимым летит к его цели.
как осень в природе - всегда это диво,
Так точно и женщина часто красива.
Бывает капризной, измены бывают,
Пусть только всегда рядом счастье шагает.
Утром солнечный лучик запляшет в росе,
Заиграет она яркой радугой снова.
Сколько сказано, спето о вечной красе,
Только я и о женской скажу своё слово.
Нежный взгляд и коса привлекут неспроста,
Милый облик и стан, что любови обещаны.
И хотя говорят – мир спасёт красота,
Но спасти мир, конечно, дано только женщине.
Про жінок
А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить.
То прагне зими, то вертається в літо.
А жінка, як осінь, плодами багата
На ніжність, добро, материнство і святість.
Як вересень тихий, зігріє душею,
Не страшно морозу чекати із нею.
А жінка буває тривожна, як осінь.
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим.
А осінь в природі – це завжди, як диво,
Так само і жінка: буває вродлива.
Буває примхлива, буває зрадлива...
Нехай тільки кожна з них буде щаслива.
Промінь сонця запалить ранкову росу,
– І заграє вона, забринить веселково
Скільки мовлено вже про одвічну красу,
Тільки я про жіночу скажу своє слово.
Ніжний погляд і довга русява коса
Та смаглявого личка привабна родзинка...
І, хоч кажуть, що світ порятує краса.
Та врятує його тільки жінка