Я знову йду до щедрої природи
За світлими як божий день вірша́ми.
Бо нині Світ не гребує погоди
Яка гримить кривавими дощами.
Йду лісом весняни́м по під горою.
Збираю про́міні свого натхне́ння
Яке застрягло про́між нас з війно́ю,
Що так горить не ма́ючи проще́ння.
Пташки́ цвірінькають та в'ють гнізде́чка.
Шумить у пу́п'янках гілля красою.
А світлий вірш одна́к в строфі не в'ється
Бо Світ закляк між миром та війно́ю...