Касожить місто набіжним дощем -
Про що мені він знову налепече? -
Про те, що скоро вже яриста клечінь,
У небуття відійде суму щем...
І зміниться уїдливий мотив,
І казка, врешті, збудеться незбута...
І в істині повстану я розкута,
Бо Бог - ліхтар в дорозі засвітив...
Змету друзки із низки заборон,
Позбудусь хутко вікової втоми,
Задзвонить Віри дзвін в душі знайомий,
Віщований посяду щастя трон.
І непоправності важкої карб -
В димах розсіють золоті кадила...
Нова Весна - невиданське вродила -
Любові неземної Вічний скарб!
Перевод - Риммы Батищевой
Весенний город – под дождём косым…
И что же дождь мне снова нагадает?
О том что скоро зелень молодая
Украсит дом, убрав печали дым…
И сменит надоедливый мотив,
И сбудется несбыточная сказка…
И встану я свободно в правде ясной –
Ведь Бог мою дорогу осветил…
Смету осколки из сети препон,
Оставлю бодро вечную усталость,
И Вера зазвенит в душе как благость,
Предсказанный займу я счастья трон.
Фатальности тяжёлое тавро
В дыму златые растворят кадила…
Весна так небывало уродила –
Святой Любви Извечное добро!